- розвінчання
- —————————————————————————————розвінча́нняіменник середнього роду
Орфографічний словник української мови. 2005.
розвінчання
Смотреть что такое "розвінчання" в других словарях:
розвінчання — я, с. Дія за знач. розвінчати … Український тлумачний словник
розвінчувати — ую, уєш, недок., розвінча/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Робити недійсним чиє небудь вінчання на царство, князівство і т. ін. 2) розм., заст. Припиняти церковний шлюб з ким небудь. 3) перен. Позбавляти слави, громадського визнання, показуючи,… … Український тлумачний словник
деміфологізація — ї, ж. 1) Розвінчання неправдоподібних уявлень, що склалися. 2) церк. Теологічна концепція, яка інтерпретує біблейські міфи відповідно до уявлень сучасної людини … Український тлумачний словник
викриття — (виявлення й засудження чогось неґативного в кому / чому н.), розвінчання … Словник синонімів української мови
